«Чи легко бути дебютантом?!»

26 лютого 2020 року у 13.45 наш Цент дитячо-юнацької творчості запросив молодших школярів до гостинної актової зали на прем’єру казки за п’єсою всесвітньо відомого письменника С.Я.Маршака «Кицькин дім». Цю виставу-казку підготували вихованці театральної студії «Дружба» віком від 6 до 16 років (першого року навчання початкового рівня та другого року навчання основного рівня).

Маленькі глядачі завітали до нас після шкільних занять. Турботливі вчителі одразу допомогли дітям зайняти свої місця і у залі. Настала тиша. Усі чекали на початок казки…

Від життєрадісної ведучої глядачі дізнались, що п’єсу «Кицькин дім» С.Я.Маршак створив у 1922 році. За ці майже 100 років казку було перекладено на різні мови, завдяки чому «Кицькин дім» подивились глядачі по всьому світу! «Кицькин дім» знають і люблять діти та дорослі різних країн. Люблять тому, що ця казка вчить нас допомагати один одному, піклуватися про своїх близьких та рідних, про свою родину.

Початок вистави - завжди дуже хвилюючий не тільки для акторів, а й для глядачів. Та от з’явились веселі казкарі – почали свою приказку і швиденько запросили глядачів завітати до Кицькиного дому. Завіса розійшлася, глядачі побачили сяючу білими візерунками залу Кицьки. (Для цієї зали, великі ширми витинанки з білого паперу з любов’ю створили майстри своєї справи - керівники нашого ЦДЮТ. Якби не було цих ширм, не було б і сяючої зали Кицьки). З’явились маленькі Кошенята та почалась вистава. З кожною секундочкою наші починаючі актори грали все впевненіше. Цього року дитячим колективам ЦДЮТ подарували підвісні мікрофони, які і повісили на сцені. Актори нашої театральної студії с задоволенням освоювали їх переваги, а маленькі глядачі у чарівній тиші знайомилися з героями казки…

Багато хто з нас з дитинства чув цю вражаючу історію, тому не будемо її переказувати. Ми тільки розповідаємо, як не легко вчитись улюбленій акторській справі, якої навчаються наші діти. А особливо якщо трапляються різні несподіванки…

От і розійшлися гості пихатої Кицькі по домівках. Завісу закрито. На авансцені з’явились Казкарі. Від них глядачі дізнались, що Кицька та її помічник Котик залишили без нагляду вогонь у печі і великий Кицькин дім спалахнув яскравим полум’ям. Першими побачили пожежу говіркі птахи Граки. Вони голосно кликали на допомогу!!!... На поміч прибігли трудівники Бобри, які швидко узялися до справи. Вони зрубали балки кицькиного дому. Дім завалився, і таким чином вогонь у містечку було загашено! Сміливі хлопці-бобри врятували ціле місто від пожежі. Розгублена бездомна Кицька разом із Котиком вже хотіли йти шукати місце де їм заночувати…. І тут - у цілому районі і в нашому ЦДЮТ згасло світло. Дуже голосно клацнув рубильник, і софіти, немов втомившись, заплющили свої великі очі. Казкова музика стихла і мікрофони більше не працювали… Що робити? Для всіх, хто був у залі – це була велика несподіванка.…

Ми зробили антракт!

Усі наші дебютанти (і шестирічні і старші), ретельно підготувались до своєї сцени і вже стояли за лаштунками, очікуючи як сигналу - відкриття завіси. Поряд, біля сцени їх підтримували батьки. Стрілка годинника не стояла на місці.… Із-за завіси, що перекривала прохід до сцени, почали виглядати жовтенькі крильчата наших Курчаток... Усі були впевнені, що світло от-от увімкнуть. Глядачі спокійно сиділи на своїх місцях, тихенько розмовляли і зовсім не збирались розходитись. Було чути кілька питань допитливих школяриків: «А коли ми побачимо казочку далі? А що сталося з Кошенятами… ?»

Час біг спритніше, ніж бігуни на всесвітніх змаганнях, а світла все не було.… Коли директор ЦДЮТ попрохав продовжити виставу, наш творчий колектив вже знайшов декілька можливостей допомогти всім дітям, акторам та глядачам, та покращити казку. Для того, щоб за лаштунками, з лівої сторони, та у кармані сцени (де немає вікон) було світло - батьки наших вихованців увімкнули ліхтарики мобільних телефонів. Цього світла було достатньо, щоб побачити в який костюм перевдягнути «актора» і як це охайно зробити. А ще ліхтариками батьки підсвічували сцену, де грали діти (на наше щастя, на вулиці покищо було сонячно і великі вікна ЦДЮТ поділилися своїм денним світлом). Для виконання музичних номерів, керівник іншого театрального колективу запропонувала скористатися портативною колонкою. Але її потужності не вистачило для великої актової зали. Ми знайшли ще один вихід. Він виявився найкращим. ..

Перед початком другого відділення керівник театральної студії «Дружба» звернулася до глядачів з питанням: «Хлопчики та дівчатка, чи хочете ви подивитись казку далі?». Почувши стверджуючу відповідь «Так!!!!!!!!!!!!!!!!!», керівник продовжила: «Тоді, нам з акторами дуже потрібна ваша допомога! Будь ласка, зробіть у залі таку тишу, щоб ви могли чути все, що кажуть наші актори на сцені без мікрофонів. А ще, у казкових персонажів є декілька танців. Музику ми ввімкнути не можемо, тож давайте підтримаємо, під час танцю, наших акторів оплесками! Будьте уважні, коли я почну плескати у долоні - ви одразу підхоплюйте! Разом з вами ми створимо ритм для танцю. «Всі готові?...», тоді ми продовжуємо дивитись казку «Кицькин дім». (Безумовно, про продовження вистави насамперед були попереджені усі учасники нашої казки та їх батьки).

Якщо згадати, що театральне мистецтво складає у собі і мистецтво танцю, і мистецтво співу, і музичне мистецтво… то можна впасти у розпач, тому що наші дебютанти нічого з цього ще не навчились робити досконало, щоб зацікавити глядача. Але театр – це колективне мистецтво, воно тримається на дружбі, взаємодопомозі та підтримці, взаємодії акторів і глядачів. Пам’ятаєте, як казав герой дитячого фільму «Пригоди Маші І Віті», що «СПРАВЖНЯ ДРУЖБА ЗАВЖДИ СТВОРЮЄ СПРАВЖНІ ДИВА!»

Починаючі актори старанно виконували свої діалоги виразно та голосно. А замість музичного супроводу, під час танцю їх підтримували щирі і дзвінкі оплески глядачів, які розлилися по всій залі. Наполегливі дебютанти театральної студії «Дружба» також гідно зіграли свої ролі після антракту, так само як і до нього. І наприкінці вистави були нагороджені гучними оплесками глядачів, яким дуже сподобалась казка «Кицькин дім». Цікаво, що наша казка закінчується словами головної героїні - Кицьки (ці слова керівник підібрала з інтернету):

«Как здорово, что есть на свете ДРУЖБА, что неподвластна ни огню ни вьюгам! Мы вместе! Что еще нам нужно? Быть рядом и поддерживать друг друга!!!!

Для того, щоб подивитися нашу витаву перейдіть за посиланням https://drive.google.com/file/d/1w9_P00w5DDlQzK9t278fVMIWY8X8uLj8/view?usp=sharing

Тили-тили-тили-бом! Приходите в Кошкин дом!!»